Реколекції, складання обітниць та їх віднова у Мирянському Чині Святого Василія Великого

24-26 січня 2019 р.Б. в церкві Царя Христа монастиря оо. Василіян відбулися реколекційні науки о. Василя Огірко, ЧСВВ для членів Мирянського ЧСВВ перед їхньою відновою обітниць. В неділю 27 січня відбулась св. Літургія, котру відслужив о. Павло Яхимець, ЧСВВ, Духовний Провідник Мирянського Чину. В часі св. Літургії свої обітниці склали с. Марія-Магдалина Любов Курилюк, МЧСВВ та с. Ольга Тетяна Гасяк, МЧСВВ. Опісля о. Павло, ЧСВВ у своєму слові, звертаючись до присутніх, наголосив, що члени Мирянського Чину є сімейними людьми і сестри, які склали обітниці і вступивши до Чину, краще зможуть виконувати свої обов’язки в сім’ї і ще більше будуть любити своїх чоловіків і дітей. Отець попросив, щоби всі присутні помолилися за сестер, щоби вони добре служили Богові і щоби Богові було угодно їхнє служіння.

Роздумуючи над Євангелією від Луки (Лк. 18:18-30) про багатого юнака, який питав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» о. Павло, ЧСВВ зауважив, що великої шкоди в духовному житті можна нанести одним лише гріхом чи неправильним вибором у житті. Духовне життя часто прирівнюють до драбини чи сходів. Людина може залишатись на якомусь ступені деякий час, а потім мусить зробити крок вище, наступний. Євангелія каже, що юнак, однак, не мав відваги підніматися вище, що засмутився вельми, коли почув таку відповідь: Іди продай усе, буде мати скарб на небі і йди за мною.

Якщо відмовляємося ступати вище по драбині християнської досконалості, смуток приходить до душі. І навпаки, кожен крок у напрямку до Христа породжує радість. А що панує в нашій душі, маємо запитати також себе. Смуток, чи радість. Коли в останнє свідомо ми робили крок до Бога? Що нам перешкоджає в дорозі до Бога? Щоб зробити правильний вибір в житті, ми маємо бути рішучими. І прийде такий момент, що мусимо сказати так і бути готовими позбутися великого, щоб отримати щось більше. Треба зробити жертву. Господь Бог всіх нас кличе поставити Ісуса в центрі свого життя, любити його і наслідувати. Тому маємо йти дорогою Його Євангелія, Його світла. Старанно і витривало усувати всі перешкоди, які перешкоджають на цій дорозі до Ісуса. Що більше зусилля прикладемо для Христа, то ближче наблизимось до нього, то більше будемо щасливі. Сьогодні ми є також свідками, що сестри склали свої обітниці на вірність Богові і це ще більше збільшить їхню любов до Бога, а також принесе велике благословення для родини».

В часі богослужіння також більше 100 сестер і братів Мирянського ЧСВВ відновили свої обітниці. Після завершення богослужіння ігумен о. Йосафат Хаймик, ЧСВВ коротко розповів парафіянам про Мирянський Чин Святого Василія Великого, «бо може виникнути запитання, сказав отець, що це? Якісь обіти, сестри і т. д. Отже, це сьогодні у нас зібраний Третій Василіянський Чин. Якщо ми вважаємо, що чоловіча гілка нашого Чину, це умовно є Перший Чин; жіноча гілка, тобто сестри василіянки, так умовно називають – Другий Василіянський Чин, то сьогодні ви бачите Третій Василіянський Чин. Це не є монахи і монахині, щоб ви розуміли, ніхто з них не був монахами і монахинями і не будуть ними, бо вони вже вибрали свій шлях у житті - одружене життя. Але вже протягом віків існує така практика. Це люди, які горнуться біля наших монастирів, які допомагають нам у служінні нашому, а зокрема у молитовному, у прославі Бога. Вони можуть складати певні обітниці. І сьогодні якраз відбулася віднова такої обітниці. Це не є обіти. В монастирі називають це обітами, обіти складають ченці і черниці. А сьогодні ми були свідками складення обітниці, певної обіцянки, яка виконується прилюдно, і якщо ви уважно слухали – це була обітниця бути в глибшому спілкуванні з Василіянським Чином. Тобто, це люди, які поділяють з нами, ченцями і черницями, певний духовний досвід. Ми ж також вважаємо, що це люди, які з огляду на заслуги нашого Чину, передусім духовні заслуги, приймають участь у духовних заслугах нашого Чину. Тобто, якщо ми заробили заслуги у Бога, як ченці і черниці, то ці люди, браття і сестри Третього Чину, вони також, з огляду на нашу молитву, приймають участь у певних тих заслугах Чину. Отже, це молитовна спільнота, яка молиться, яка передусім бере зобов’язання молитовні і також харитативно служить іншим. Тому ми Вам всім, членам Третього Чину дякуємо за цей супровід, за цю нашу спільну мандрівку, якою ми йдемо по житті. Хай Господь винагородить і прийме вашу обітницю і ваше служіння.

Опісля в актовому залі монастиря відбулася четверта реколекційна наука о. Василя Огірко, ЧСВВ. Провідною темою всіх реколекційних наук, їх «золотою ниткою», були взяті слова Ісуса з Євангелія від Івана (Ів.15:12): «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив!»

«Ці слова Ісуса, сказав о. Василь, ЧСВВ, є з Його Серця. Ісус відкриває таємницю Свого Серця для всіх нас. Що, як Отець полюбив Мене, так Я вас полюбив. Перебувайте у Моїй любові. Ісус на хресті показав найвищу для нас любов, найвищий доказ своєї любові. Він умер за всіх нас, за всіх нас грішників, щоби дати нам життя вічне. Ісус є любов’ю. Ісус своїм життям показав, що все пропитане в ньому любов'ю Духом Святим. Все в Його житті є любов’ю. Все, що Він каже нам, все, що робить – всі чуда, всі вчинки, всі події, які читаємо в Євангелії, є з любові до нас.

Каже Іван Богослов в Євангелії (Ів.13:1): «Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила Його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця». Ісус полюбив нас усіх до кінця. Ці реколекції є запрошення для нас, щоби ми поглибили свою молитву, щоби ми стали під хрестом Ісуса, так як Його улюблений учень…».

Наприкінці реколекційної науки о. Василь,ЧСВВ подякував Ісусові, що Він є з нами, що Своїм Словом промовляє до нас зі зраненого Свого Серця. Що Слово Ісуса є завжди світильником перед нами, провадить нас, очищає наші серця і допомагає вибирати добро. Отець подякував Ісусові за всі ласки, які Він дав сестрам і братам Мирянського Чину в часі цих реколекцій - ласку поглибити свою молитву, бути ближче до Нього, як улюблений учень, за те що Він є між нами. Після завершення реколекцій всі брати і сестри Мирянського Чину помолилися в наміренні Святішого Отця і о. Павло, ЧСВВ уділив усім Апостольське благословення.

Після цього с. Анна Тетяна Гальченко, МЧСВВ подякувала о. Василю Огірко, ЧСВВ за змістовні реколекційні науки і склала подяку також о. Павлу Яхимцю, ЧСВВ за духовний провід Чину. Опісля мала місце спільна трапеза, яку приготувала група сестер Чину під орудою с. Терези Надії Діхтярук, ЧСВВ. Згодом група хористів Чину з ініціативи с. Мирослави Світлани Українець, МЧСВВ вирішили привітати тих, до кого не змогли прийти з колядою і тим самим прославити Господа, Ісусика Новонародженого. Були віншування, вервиця колядок і сценка «Я віншую вам як жид», щоби всі були радісні і йшли додому у серці з Різдвяним теплом.

На завершення з організаційними запитаннями виступила настоятелька Мирянського ЧСВВ с. Марія Надія Кирилюк. В своєму слові вона подякували присутнім за працю та служіння, а також склала слова вдячності отцю-реколектанту.

с. Християна Марія Голомідова, МЧСВВ